Загальні вимоги до процедури проведення незалежної оцінки майна
Процедура оцінки містить у собі поглиблений фінансовий, організаційний і технологічний аналіз поточної діяльності і перспектив оцінюваного підприємства.
Проведення оцінночної експертизи містить у собі визначення вартості всіх активів компанії, ефективність ее роботи, перспектив розвитку, аналіз конкурентного середовища в галузі.
У результаті такого комплексного підходу формується уявлення про компанію как про майновий комплекс, здатний приносити власнику прибуток.
Використання трьох класичних підходів: витратного, дохідного і порівняльного, их сполучення, широка розмаїтість методів для кожної області застосування, дає незмінно точний високоякісний результат.
ВИ з?ясуєте реальну прибутковість підприємства, грошовий потік і спроможність обслуговувати борги, що допоможе ВАМ одержати кредитне фінансування з оптимальними термінами та умовами.
Крім цього, використання матеріалів оцінки допоможе ВАМ розробити оптимальну структуру капіталу компанії.
Проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.
Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
- укладення договору на проведення оцінки;
- ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;
- ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;
- вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки та їх застосування;
- узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;
- складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;
- доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.
Регламентовано:
- ст.ст. 7-12 Закону України № 2658-III від 12 липня 2001 року "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";
- п.п.50 - 55 Постанови Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав";
- Наказом ФДМУ №100 (74/610) "Положення про порядок проведення експертної оцінки державного майна при приватизації" від 20 березня 1995 року.
|